За даними Генерального штабу ЗСУ, російські окупаційні війська втратили в Україні вже понад 5 840 танків. Тим часом у зоні бойових дій в Україні, за низкою оцінок, у РОВ є близько трьох тисяч танків. На перший погляд, танковий потенціал країни-агресора невичерпний і він постійно поповнюється. Але чи це так? Спробуймо розібратися.
Пише військовий експерт Олександр Коваленко на "Обозреватель".
Скільки було в лютому 2022 року
На початок повномасштабного вторгнення у Росії на озброєнні, за різними оцінками, було від 3300 до 3600 танків.
Якщо вірити даним Генштабу ЗСУ, то за два роки українські війська знищили більш ніж удвічі більше танків, ніж у Росії було на озброєнні до повномасштабного вторгнення, і при цьому вона змогла зберегти ударний потенціал, що приблизно відповідає початковим показникам.
Згідно з верифікованими даними, станом на кінець 2023 року втрати РОВ у танках склали понад 2 570, серед яких:
знищено – понад 1690;
пошкоджено – понад 335;
затрофеєно – понад 540.
Але слід розуміти, що верифіковані дані – це лише те, що підтверджено документально (тобто на фото та відео), і повною мірою вони не відображають картину втрат. Тобто можуть відрізнятися у 2 чи 3 рази, що цілком відповідає даним Генштабу ЗСУ.
Щоб детально розібрати можливості ворога відновлювати свій танковий потенціал і зрозуміти, наскільки їм вистачить цього ресурсу, варто почати з того, скільки Росія взагалі може постачати в зону БД танків. Саме постачати, а не виробляти.
Виробництво танків у РФ
На сьогодні у Росії повноцінного серійного виробництва танків з нуля, тобто абсолютно нового в замкнутому циклі, немає. Є тільки дрібносерійне складання Т-90, яке не задовольняє і близько потреб для компенсації втрат у зоні бойових дій.
Під час грудневого розширеного засідання колегії МО РФ воєнний злочинець Сергій Шойгу заявив, що Росії вдалося збільшити виробництво танків у 5,6 раза. Звичайно, вірити міністру оборони країни-агресорки на слово – це себе не поважати, але якби Росія не збільшила виробництво танків, то як би вона впоралася зі згаданими втратами?
Насамперед варто усвідомити, що Росія не виробляє танки, а переважно відновлює – і це велика різниця. Причому під "відновлює" мається на увазі не тільки ремонт пошкодженої в боях техніки, а й тієї, що знімається зі зберігання, консервації, тієї, що ремонтується і в низці випадків модернізується – з подальшим відправленням на фронт. І таких танків практично 90%-95% від загальної кількості, які щомісяця відправляються в зону БД.
Якщо ж говорити про 5-10% виробленої техніки, то це дрібносерійне виробництво Т-90, що не перевищує 50-60 танків на рік – переважно являє собою капітальний ремонт і модернізацією старих моделей "А". Т-72 виробляти взагалі недоцільно – з урахуванням швидкості складання одного танка з нуля та відновлення однієї машини. Та й сама збірна лінія Т-72 вже давно технологічно неповноцінна і навряд чи зможе запуститись у нульовому циклі.
Для повного розуміння цифр погляньмо, скільки танків відновлювалося у РФ до повномасштабного вторгнення в Україну.
Рекордну кількість танків було "відновлено" і передано в російські війська у 2019 році, а саме:
Т-72 – 217;
Т-80 – 217.
Разом – 434.
При цьому деякі з цих танків навіть не проходили додаткової модернізації, а одразу після зняття зі зберігання вирушали до військ. Наприклад, як для окремої танкової роти 155-ї бригади морської піхоти, сформованої у 2019 р., передали 10 танків Т-80БВ, знятих із зберігання. Так само було забезпечено танковий батальйон 39-й ОМСБр зі складу 68 армійського корпусу (АК).
У 2020 році російські війська отримали:
Т-90 – 40;
Т-72 – 240, з яких 120 – це Т-72Б, зняті зі зберігання без домодернізації;
Т-80 – 20.
Разом – 300.
Знятими зі зберігання Т-72Б повністю укомплектували чотири нові танкові батальйони зі складу 127-ї та 150-ї МСД.
У 2021 році російські війська отримали:
Т-72 – 90;
Т-80 – 80.
Разом: 170.
Все це вказувало на те, що в Росії не було повноцінного серійного виробництва танків, а максимальний потенціал поставок у мирний час складав близько 36 танків на місяць.
Якщо ж Росія спромоглася, за заявами Шойгу, наростити виробництво в 5,6 раза, то на місяць ця цифра становить 200 танків. Згідно з останніми даними про можливості відновлення ОБТ російськими заводами, а це інформація ще за серпень, то це середній показник 150 +/-15-20% (залежно від стану того, що передається на відновлення) на місяць.
Тобто з серпня, з урахуванням максимального на той момент виробництва 150 + 20%, приріст відновлення за майже пів року становив трохи більше 10%.
Загалом це цілком реально, особливо враховуючи, що відновлюють зараз не тільки лінійку Т-90/80/72, а й Т-62 і Т-54/55, що, здавалося б, зжили себе морально і технічно. Причому останні два типи танків відновлюються набагато швидше через набагато примітивнішу механічну компоненту.
Фактично вся танкова галузь Росії зараз залежить від потенціалу, що залишився їй у спадок від СРСР. Але наскільки великий цей потенціал та наскільки його вистачить?
Запаси танків
У спадок від СРСР Росія отримала десятки тисяч одиниць танків різних моделей та модифікацій. Але за десятки років перебування на зберіганні та відновленні не всі вони ремонтопридатні і після зняття зі зберігання можуть стати повноцінною бойовою одиницею. І якщо в 2022 році таких танків на складах в РФ було достатньо і їх можна було без особливих труднощів відновлювати й відправляти в зону БД, то зараз зразків Т-72/80/90, що швидко відновлюються, все менше і менше.
Така зміна якості продукції, що постачається для відновлення, змушує все більше віддавати переваги танкам Т-62 і Т-54/55, які простіше відновити і відправити в зону бойових дій за менший термін, ніж трудомісткіші Т-72/80/90.
Проте орієнтовні показники придатних до відновлення танків, що залишилися на зберіганні, залишаються досить високими щоб забезпечувати втрати РОВ у найближчі мінімум два роки.
Якщо говорити про кількісний показник ремонтопридатних танків на зберіганні, то це приблизно:
Т-72 – 2 000 одиниць (усіх модифікацій);
Т-80 – 800 од. (усіх модифікацій);
Т-90 – 100 од. (усіх модифікацій);
Т-64 – 700 од.;
Т-62 – 700 од.;
Т-54/55 – 800 од.
Таким чином, приблизна кількість ремонтопридатних танків на зберіганні в Росії до кінця 2023 року становить 5 100.
Орієнтовно до кінця 2023 року показник знищених танків РОВ за весь рік може досягти 2 900. Тобто за збереження таких же темпів знищення ОБТ окупаційних військ у 2024 році потенціал компенсації втрат на рівні 200 танків на місяць, або 2 400 на рік, буде недостатнім, а сам резерв техніки скоротиться на 50%.
Але, що важливо, якість і покоління танків, що відновлюються, з кожним разом дедалі більше деградуватимуть.
Висновок
Коли офіційні особи в РФ говорять про довгострокову перспективу війни проти України, то вони відверто брешуть. Довгострокову перспективу їм може забезпечити хіба що людський ресурс, а технічний неминуче виснажується.
На цей час втрати Росії в багато якій номенклатурі техніки вже ніколи не будуть поповнені. Не просто через роки чи десятиліття, а просто – ніколи. І танки належать саме до такої категорії.
Залишки радянської спадщини витрачаються в конвульсіях і прагненні досягти якоїсь перемоги, результату. Але реальність така, що настане момент повного виснаження потенціалу, що дістався у спадок, і тоді Росія буде повністю залежати від власного обмеженого виробництва або поставок з інших країн, які не зможуть її забезпечити на такому рівні, який їй необхідний для ведення повномасштабної війни.
З артилерійськими боєприпасами це вже сталося, і Росія лише за рахунок потенціалу власного виробництва не здатна забезпечити фронт пропорційно до боєкомплекту і випросила допомогу в Ірану та КНДР. Допомога, яка не повернула їй потенціал початку 2022 року, але сприяла вирішенню ситуативного дефіциту.
Згодом аналогічна проблема в неї почне виникати і з танками, допомога в якій від союзників-ізгоїв навряд чи буде нарівні допомоги з боєприпасами. Але поки що РФ ще здатна самостійно вирішувати питання компенсації втрат танків.
