Введення в храм Пресвятої Богородиці (Третя Пречиста) - одне з великих християнських Богородичних свят, встановлене на честь події приведення пресвятої Богородиці своїми батьками в Єрусалимський храм для присвячення Богу. Цього року його відзначають за новоюліанським календарем.
Сайт 0564.ua розповідає про історію свята а також про пов'язані з ним народні традиції.
Свято пов'язане з подією, про яку розповідає не Новий Завіт, а апокрифічний Протоєвангеліє Якова. За цим текстом, батьки Марії, Йоаким і Анна, які були бездітними, отримали небесну звістку про те, що у них буде дитина. В подяку за дар своєї доньки вони принесли її ще дитиною до Єрусалимського храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі.
Пізніші версії історії (такі як Євангеліє від Псевдо-Матвія та Євангеліє про Різдво Марії) свідчать, що Марія була взята до Храму в приблизно трьохрічному віці на виконання обітниці. Традиція стверджувала, що вона мала залишитися там, щоб отримати освіту, щоб підготуватися до своєї ролі Мами Бога.
У храмі Марія провела 12 років - вона читала Божі заповіді, молилася, займалася рукоділлям. Коли їй виповнилося 15 (у деяких джерелах 14 років) років, їй належало знайти чоловіка. Але оскільки батьки Марії обіцяли, що вона присвятить життя Богові, то Захарія в молитвах попросив Всевишнього про пораду. Ангел, який з'явився йому, підказав, що опікуном дівчини має стати овдовілий тесля Йосип, який овдовів, він же мав допомогти Марії дотриматись обітниць. Йосип і Марія побралися і повернулися в Назарет.
"Це свято ми відзначаємо не лише у спомин про подію із життя Пресвятої Богородиці, але й для того, аби пригадати обітницю Її праведних батьків – святих Іоакима та Анни, які, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо Господь пошле їм дитину, вони віддадуть Її для служіння Богу. Вони залишилися вірними своїй обітниці перед Господом, і трирічна Марія, Якій судилося послужити Боговтіленню та стати Богоматір’ю, увійшла до Єрусалимського храму та навіть у Святеє Святих, куди міг входити тільки первосвященник і лише раз на рік.
Так само, як Господь виконує свої обіцянки, так і ми маємо пильнувати й дотримуватися обітниць, що їх ми приносимо Господу: коли молимося, каємося у гріхах, обіцяємо виправитися і плекати у собі найвищі чесноти, чинити справи милосердя. І завтрашнє свято покликане послужити нам нагадуванням про наші обітниці та важливість їх виконання.
Нехай за молитвами Пресвятої Богородиці Господь дарує нам щиру віру, нелицемірну любов, щоби всім цим ведені увійшли ми в Царство Небесне, де всі святі перебувають", - зазначили у Православній Церкві України цього року.
Цього дня в храмах відбуваються святкові богослужіння, які також можна відвідати або помолитися вдома.
Богородиця уособлює спокій і гармонію та вважається берегинею сімейного вогнища. У неї просять здоров'я для дітей, батьків, родичів, міцної родини.
Також у свято заведено накривати стіл, але оскільки в цей час триває Різдвяний піст, то подію потрібно відзначати скромно і з пісними стравами. Щоправда, у це свято дозволяється поставити на стіл рибу, страви з рослинною олією і трохи вина.
Фото ua.depositphotos.com
Деякі традиції беруть початок ще з поганських (язичницьких) часів і не мають відношення до християнства. Одначе у народі вони на певний час прижились.
У календарному циклі українського народу з язичницьких часів це свято замикає осінній сезон і починає зимовий.
Початок нового господарського року в введенських повір'ях виступає ясно:
до Введення можна копати землю, від Введення до Благовіщення не можна;
жінки запасаються глиною до Введення.
Від Введення до дев'ятого четверга не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві, може навести бурю.
З цих самих мотивів треба й коноплі потерти до Введення.
Як на Новий рік (а також і на Різдво і на Великдень) хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим «полазником», себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрання до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя:
«Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак» (Ів. Франко «Народився Календар» в Етн. Зб. НТШ, V, 205).
Звечора подекуди святили воду ще язичницьким звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три води, проливали воду через полум'я, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Як із іншими великими річними святами, і це свято в'язалося з іншими язичницькими віруваннями - культом померлих:
«На цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народна етимологія, що Введіння — „видіння“), що душа дивиться на своє тіло» (М. Грушевський, «Іст. Укр. Літер.», І, 145).
Ворожили з різних прикмет, який буде новий господарський рік: Скільки на «Введення» води, стільки на Юрія трави; як на Введення вода, то в літі молоко і т. д.
Інформація та зображення з Вікіпедії.
Слідкуйте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News.
